Как Киев вспоминал жертв Голодомора

21 ноября 2008, 18:35
Иванна Смоляна


Написать комментарий 6
Версия для печати 

З кожним роком все менше стає людей, які були свідками голодних 1932 та 1933 років. Однак пам’ять про тих, хто не вижив тоді, та тих, хто дивом залишився живим – буде жити вічно.

Ранок прохолодного листопадового 21-го дня почався в одному зі столичних районів – Південній Борщагівці – з молитви. Років п’ять тому на перехрестях декількох вулиць встановили високі дерев’яні хрести, на яких завжди пов’язаний вишитий рушник та стоять живі квіти. Ці хрести – жива згадка про Голодомор.

Сьогодні на Борщагівській цвинтар прийшли вшанувати пам’ять тих, хто невинно помер від голоду. Літніх людей – одиниці. На обличчях хлопців та дівчат, які стоять тримаючи в руках свічечки та колоски, сум. Молодий священик співає молитву за упокоїння душ безвинно загиблих. Можливо, у їхніх сім’ях і не було тих, хто пам’ятав би про голод, але вони знають про нього.



В історії кожної нації є сумні сторінки, які формують генетичну пам’ять людства. В історії нашого народу таких сторінок занадто багато. Учні Святошинського району по крихтах збирають свідчення очевидців та вписують їх у Книгу Пам’яті. Завдяки такій кропіткій роботі та співпраці з науковцями-краєзнавцями на сьогодні вже встановлено лік померлих від страшної голоднечі на святошинських землях: Біличі – 250, Микільська Борщагівка – 270, Михайлівська Борщагівка – 270 осіб, Братська Борщагівка – 200 осіб...

Ці цифри – лише краплина у морі тих, хто помер у страшних муках від голоду.



... Лише вітер куйовдить сухі листки та небо капає дрібною скупою сльозою. Коротка проповідь, «Отче наш», хвилина мовчання. Жертви голодомору не вимагають помсти, їм треба лиш пам’ять та спокій.