Новий конфлікт Тимошенко і Ющенка: тепер «Одеса-Броди»
«Забудькуватість Тимошенко при виконанні власних обіцянок вже нікого в нашій країні не дивує. Однак у питанні, яке безпосередньо зачіпає національні інтереси, така амнезія - це вже не особиста справа прем’єра». Так голова Секретаріату Президента Віктор Балога описав у четвер дії Кабміну, який в середу прийняв не помічене широким загалом українців рішення: заборонити голові правління компанії «Укртранснафта» Ігорю Кирюшину та його заступникам підписувати документи та брати участь у нарадах і консультаціях про транспортування нафти трубопроводом «Одеса-Броди» до окремого рішення уряду.
«Євро-Азійський нафтотранспортний коридор – не приватна автозаправка, а потужний міжнародний енергетичний проект, тому регулювати його втілення у такий звичний для Кабміну «ручний» спосіб не можна. Це питання виходить за суто економічні рамки, тут йдеться про європейську енергетичну політику та реноме України в її реалізації», - додав керівник СП.
Вже згадана широка громадськість, очевидно, мало що зрозуміла з чергової різкої заяви Балоги на адресу уряду. Тим дивнішою мало б виглядати продовження шоу: о першій дня в Секретаріаті було терміново скликано брифінг за участі уповноваженого Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського.
Про терміновість, і одночасно – важливість справи для Банкової, свідчать два факти. З одного боку, про брифінг попередили лише дуже нечисленних журналістів, а, наприклад, анонс заходу на офіційному сайті Президента з’явився у той самий час, на який було призначено брифінг. З іншого, організатори брифінгу при цьому зуміли влаштувати його пряму трансляцію на лояльному до глави держави «5 каналі».
Пан Соколовський, на відміну від свого шефа Балоги, зовсім не добирав виразів. Рішення уряду він назвав таким, що «містить ознаки державного злочину».
«Це вже не підніжка Президенту, а провокація проти України», - експресивно додав промовець.
Хвилювання пана Соколовського було настільки непідробним, що наприкінці брифінгу він навіть сказав журналістам «дякую ще раз за емоційний виклад» - хоча, очевидно, хотів сказати «вибачте» або «перепрошую»...
У свою чергу, Юлія Тимошенко, перебуваючи в Тернополі, заявила, що Секретаріат Президента України намагається здійснити чергову оборудку навколо нафтопроводу «Одеса-Броди».
Прем’єр охарактеризувала події довкола Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) як «РосУкрЕнерго-3».
«Так, як «РосУкрЕнерго» не пройшло, так, як не пройшло в українців забрати шельф Чорного моря з найбільшими родовищами газу, так у них не пройде цей трюк – забрати «Одеса-Броди» на свої офшорні зони», - висловила впевненість Тимошенко.
Подробиць на підтвердження своїх слів глава уряду не навела. Однак, як випливає з проектів скандальних договорів, що потрапили в розпорядження
, ідеться про справді непересічний для України бізнес-проект. Хоча в тому, чи можна це називати проектом, задуманим саме для України, можуть виникати сумніви.Як заявив на згаданому вже брифінгу Богдан Соколовський, заборона Кабміну підписувати ці угоди не більше, не менше, підриває енергетичну безпеку України. А саме – використання багатостраждального нафтопроводу «Одеса-Броди» в аверсному режимі для забезпечення сировиною українських НПЗ та споживачів у Європі.
«І це після важких, мабуть, десятків переговорів, в ході яких Президент добився гарантій на поставку нафти (до «Одеса-Броди» - Авт.)», - обурювався представник Ющенка.
Дійсно, Азербайджан цього року заявив про готовність поставити 475 тис. тонн технічної нафти (однак представники Баку пізніше заявили, що ціну на неї досі не обумовлено). Разом із тим, розмови про цілковите заповнення нафтогону казахською та азербайджанською нафтою поки що лишаються розмовами.
Найголовніше ж насправді в іншому: тому, хто і як збирається заповнювати такий важливий для України (та й Європи) транзитний комплекс.
Проектів документів, які не були підписані 16 липня завдяки Юлії Тимошенко, в нашому розпорядженні є два. По-перше, це – договір між ВАТ «Укртранснафта» та компанією «Мілберт Венчурз Інк.», зареєстрованою на Британських Вірджинських островах. Державна компанія пойменована в цьому документі «Виконавцем», компанія ж офшорна, відповідно – «Замовником».
Згідно з п. 1.1 договору, «Виконавець зобов’язується надавати Замовнику комплекс послуг з транспортування та перевалки нафти через виробничі потужності Виконавця». Тут же наявний перелік цих виробничих потужностей: нафтотермінал «Південний», ЛВДС «Броди» і нафтопроводу «Одеса-Броди» та «Броди-Держкордон-1».
Нагадаємо, сьогодні ці потужності (не рахуючи нафтопроводу від Бродів до кордону) працюють у зворотньому, т. зв. реверсному, напрямку. Таким чином на рік прокачується до 9 млн. тонн російської нафти.
В даному випадку ідеться про прокачку в прямому напрямку 3,21 млн. тонн сировини. Згідно з п. 1.2 договору, замовник зобов’язується сплачувати за ці послуги щомісяця 2 млн. 220 тис. 250 дол. США, «виходячи з гарантованої річної оплати в сумі 26 643 000,00 доларів США».
Договором – чи то пак, його проектом – передбачається надання відповідних послуг «не пізніше», ніж з 1 лютого 2009 року, і до 31 грудня 2010 року.
У принципі, ці пункти не викликають особливих підозр. Звісно, коли не зауважувати того незначного факту, що угоду пропонується укласти між державним монополістом з транспортування стратегічно важливої сировини та «офшоркою» з невідомим уставним капіталом, яку невідомо хто визначив на цю роль.
Однак при подальшому розгляді документу цей «незначний» факт набуває загрозливих масштабів. Так, уже в п. 1.4 договору сторонам надається першочергове право на транспортування та перевалку нафти за зазначеними маршрутами.
П. 4.2 вказує, що в разі «збільшення технічної можливості (збільшення резервуарного парку та інше) Виконавця... зазначені обсяги розміщення нафти можуть бути збільшені за угодою Сторін».
Тобто якщо в «Укртранснафти» з’являться нові потужності, або більша кількість сировини, «Мілберт Венчурз Інк.» матиме прерогативу на використання цих потужностей.
Далі – цікавіше. Так, за п. 10.3 проекту, офшорна фірма набуває першочергового права на пролонгацію договору.
А для повного щастя «Укртранснафті» заборонено укладати подібні угоди з третіми сторонами без письмової відмови від угоди Замовника – тобто «Мілберт Венчурз».
І разі порушення цих пунктів «Укртранснафта» муситиме сплатити річну вартість послуг – вже згадані 26, 643 мільйони доларів.
У перекладі на людську мову все це означає фактичну монополію компанії з Британських Вірджинських островів на використання того самого Євро-Азійського нафтотранспортного коридору.
Протягом того часу, який буде зручний для самої компанії – якщо, звісно, «Укртранснафта» не вирішить розірвати угоду, виплативши штраф та зазнавши репутаційних збитків.
- Останні півроку-рік Секретаріат Президента дуже хоче економіку України поставити під контроль таким собі Британським Вірджинським островам, - сказав у коментарі
з цього приводу член колегії Мінпаливенерго, народний депутат від БЮТ Сергій Пашинський (єдиний, з ким вдалося зв’язатися). - Це спостерігається на передачі всього прикерченського шельфу компанії, яка зареєстрована на Британських Вірджинських островах. І зараз ми спостерігаємо, що вони хотіли і ще хочуть, судячи з їх заяв, передати нафтопровод «Одеса-Броди», нафтопровід державної форми власності, знову ж таки під управління Британської офшорної зони... «Це може говорити тільки про те, що ці люди є кримінальними злочинцями. У договорі передбачений термін 2 роки. І він виписаний так, що розірвати його «Укратранснафтою», яка зараз транспортує нафту, фактично не можна, не заплативши сотні мільйонів доларів штрафних санкцій. Це просто кабальні умови офшорної компанії, за якою невідомо хто ховається. Можливо, це й сам Віктор Балога, який робить ці гучні заяви», - вважає депутат.
Насправді підконтрольність «Мілберт Венчурз Інк.» чи то Балозі, чи то будь-кому, лишається недоведеною. Разом із тим, у зв’язку з даною ситуацією в ЗМІ вже спливла назва групи «Приват». Одне з пояснень цьому міститься в проекті другого договору, що є в розпорядженні
.
В цьому документі ідеться в принципі, про те ж саме, але і ще про дещо. А саме – про постачання нафти на два українських нафтопереробних заводи. Цей документ, поряд з «Укртранснафтою» та «Мілберт Венчурз Інк.», мали також підписати ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та АТ НПК «Галичина».
Ці дві компанії, які раніше пов’язували з іменем депутата від Блоку Литвина Ігоря Єремеєва, з 2006 року перейшли під контроль структур, близьких до «Привату». До речі, незабаром після того новий голова правління «Галичини» Олександр Лазорко в одному з інтерв’ю жалівся на неможливість працювати на дорогій «важкій» російській нафті...
Згідно з цими домовленостями, «Укртранснафта» повинна на замовлення «Мілберт Венчурз» прокачати 5 млн. 40 тис. тонн нафти на рік. З них 2,88 млн. тонн призначаються НПЗ «Галичина», і 2,16 млн. тонн – «Нафтохіміку Прикарпаття».
Цей обсяг, очевидно, додається до 3 млн. тонн, призначених (за першим договором) на постачання до Європи, точніше – до Польщі. В цілому виходить трохи більше 8 млн. тонн – практично стільки ж, скільки транспортується по «Одеса-Броди» зараз, у реверсному напрямку.
В договорі № 2 вказано, що за ці послуги вірджинська офшорна платитиме по 3,486 млн. доларів щомісяця, протягом тих же неповних двох років.
Загальна вартість угоди, таким чином, складає 138,6 млн. дол - саме таку суму повинна буде сплатити «Укртранснафта» в разі порушення, зокрема, ексклюзивних прав раніше невідомої офшорної компанії на стратегічний український нафтопровід.
...В усій цій історії незрозумілими, очевидно, є три взаємопов’язані речі. По-перше, чому все ж таки до стратегічного завдання диверсифікації українських (та європейських) джерел постачання нафти було запрошено невідому офшорну компанію?
По-друге, чому цій компанії пропонується надати фактично виняткові права на використання державної нафтотранспортної та нафтоперевалочної системи?
І по-третє, яка все-таки роль у подіях групи «Приват» та особисто Ігоря Коломойського, якого ще два роки тому вважали чи не головним союзником Юлії Тимошенко серед українських олігархів?
Як підказує досвід спостереження за «війнами» уряду та Секретаріату, серйозних відповідей на ці питання може і не бути. Але все-таки дуже хотілося б їх дочекатися.
Редакція
готова надати можливість оприлюднити свою позицію кожній із зацікавлених сторін.
©2002-2008, 4post
Передрук матеріалів тільки за умови посилання на 4post.com.ua.
Передрук матеріалів тільки за умови посилання на 4post.com.ua.