Не ті екологи, не ті громадяни

Написать комментарий 0
Версия для печати 

В Україні нараховується кількасот різноманітних екологічних організацій, з десяток наукових установ природоохоронного напряму, чи не кожен вуз готує екологів, а стан довкілля і ставлення до природи погіршується. Парадокс? Якщо додати, що за радянських часів нічого цього не спостерігалося, а сміття на вулицях було менше – так.

22 вересня в Україні провалилася чергова екологічна акція – «Один день без авто». Те, що вона була погано анонсована – то окреме питання. Головне, що не вдалося – донести цю та інші зелені ідеї до українців.

І замість того, щоб розібратися в своїх помилках, екологи звинувачують у провалі акції негоду. Мовляв, через дощ українці не захотіли їхати в громадському транспорті чи на велосипедах. Цілком абсурдне, як і багато інших, пояснення.

У Європі дуже популярні різноманітні екологічні тренди. Наприклад, там намагаються менше купувати речей і продуктів в різноманітній упаковці, а також не купувати при кожному візиті в супермаркет поліетиленові пакети. Європейці купують пакет раз, а потім просто при наступних закупках беруть його із собою.

Або ж замість поліетиленових використовують сумки із переробленої сировини. До речі, у Великій Британії є спеціальні центри, де можна обміняти зіпсовану сумку на нову. Помітьте, абсолютно безкоштовно.

Чому європейці так роблять? Тому що, по-перше, на кожному кроці чують і бачать заохочення це робити. А, по-друге, це вигідно. Вигідно тому, що вони не платять гроші за пакети. Їм вигідно не смітити на вулиці, тому що їх чекають штрафи. Та й сенсу смітити нема – на кожному кроці є смітник.

Європейцям вигідно їздити на велосипедах, тому що дороги обладнані велодоріжками, а популяризують такий спосіб пересування як самі екологічні організації, так і деякі політики (зокрема, із «зелених», екологічних, міністерств). А хтось в Україні колись бачив міністра екології чи голову якоїсь із зелених партій на велосипеді? Принаймні перед камерами?

Або взяти таку річ, як зелений офіс. Це популярна на заході концепція, основні принципи якої: save envіronment, save money (зберігай навколишнє середовище, зберігай гроші). Концепція, що виникла у зв’язку з апокаліпсичними страхами глобального потепління, подорожчанням енергоносіїв і спочатку здавалася витратною, раптом стала вигідною. І перетворилася на справжню філософію й спосіб життя.

Основні принципи цієї концепції полягають ось у чому. У приміщенні заміняють лампи розжарювання на флуоресцентні, закуповують екологічно чисте устаткування, друкують на папері з обох боків, замість бутильованої води ставлять фільтри на крани. Але ж, звісно, це вони роблять не лише задля економії кількох сотень доларів (для великих компаній це дрібниці) чи через турботу про довкілля.

Бути «зеленим» у Європі модно.

І споживач радше переплатить євро і купить річ «зеленого» виробництва, аніж ту, яка виготовила екологічно не дружня компанія.

В Україні цю концепцію сповідують близько 80 різноманітних компаній. В основному, з іноземним капіталом, або ті, які мають тісні зв’язки із закордонними партнерами. Адже для західного підприємця бути «зеленим» так само звично, як і для нашого – їздити на солідному авто, а не на маршрутці.

Це, звісно, лише одна сторона медалі. Влада нічого не робить для популяризації екологічних трендів. Через це й громадяни не дуже-то хочуть їх сповідувати.

Та й українські екологи дуже примітивні. Вони чомусь звертаються до дорослих, як до школярів: природу треба любити і не забруднювати. Вони навіть кажуть, що всілякі екологічні штуки – вигідна річ. А просиш назвати цифри – замовкають.

Звісно, річ навіть не в цифрах, хоча наш бізнес та наші громадяни справді звикли щось робити лише тоді, коли мають від того якийсь зиск. Україна споживає енергоносіїв у 3-15 разів більше, ніж держави СНД і Євросоюзу. Цілком красномовний факт, який пояснюється досить просто: у нас дешеві енергоносії, особливо електроенергія.

І коли екологи кажуть, що потрібно економити електроенергію, бо на виробництво 1 кВт/год викидається 200 грамів вуглекислого газу в атмосфері, наш громадянин прямо і цілком правильно каже: я ж плачу. І коли просиш людину пересісти з авто на велосипед або на громадський транспорт, вона так само говорить: я плачу, я може собі це дозволити, он інші ж їздять на авто, чому я цього не маю робити?

Екологи не можуть знайти іншого аргументу, окрім абстрактного: це шкодить природі і призводить до глобального потепління. Абстрактне це тому, що для України ця проблема не така вже й актуальна.

Усі ці екологічні штуки можуть прижитися у нас лише тоді, коли вони будуть економічно вигідні, адже по суті «зелений» спосіб життя й елементарна жадібність – це одне й те ж саме. Економія електроенергії, паперу, гарячої води тощо, тобто суцільна економія – це якраз те, що ми звикли робити ще з часів Радянського Союзу. Жодні умовляння влади не могли примусити промисловість менше споживати газу, коли він був по $50 за тисячу кубів. Але як тільки ціна зросла вдвічі, а потім і втричі, підприємства враз стали ощадливішими.

Чи є сенс економити на електроенергії, якщо вона коштує 25 коп. за 1 кВт/год? Чи є сенс, приміром, здавати макулатуру, якщо її приймають по 20 коп. за 1 кг? І взагалі, при відсутності системи роздільного збору сміття будь-які розмови на подібні теми – безглузді.

Та найбільше в українця стимулюватиметься прагнення робити щось «зелене», якщо він бачитиме, що це робить його сусід чи хоча б голова сільради (місцевий депутат тощо).

Проблема ж наших екологів у тому, що вони лише вміють говорити, але абсолютно нічого не вміють чи не хочуть робити. Вони не показують на власному прикладі вигоду тих чи інших речей, вони навіть не можуть влаштувати помітну акцію протесту (порівняйте із зарубіжними демонстраціями проти носіння справжнього хутра й шкіри).

А проблема наших громадян у тому, що вони нічого не хочуть чути...