Віддзеркалення віддзеркалення

Написать комментарий 1
Версия для печати 

Якось так склалося, що мені не раз доводилося писати всілякі вимоги, протести і скарги. Я був, щоправда, просто друкарською машинкою. Ці документи надиктовував і підписував один психічно неврівноважений знайомий.

Йому здавалося, що за кожним випадковим мінімальним конфліктом, що ставався з ним впродовж дня, стоїть добре спланована безконечна операція, яка мала би його врешті доконати і звести зі світу. Щоразу він прибігав настільки зворохоблений, що не міг навіть тримати олівця, щоби написати чернетку звернення.

То був тривожний, але багатий досвідом період мого життя.

Я знав адреси, посади і прізвища керівників жеків, лікарень, психіатричних клінік, різних відділів міліції, прокурорів. Орієнтувався у цілій піраміді правозахисних організацій – від споживацьких до європейських судів і комісій. А ще я побачив неуважність всіх цих керівників до мого підопічного. І бачив, якими мучівними можуть бути страждання загалом нормальної людини, враженої якимось одним-єдиним збоєм у сприйнятті реальності. Адже кожен той конфліктик можна було залагодити відразу, не втрачаючи власної гідності, не ображаючись і не ображаючи. Врешті знайомий кудись виїхав, і я за кілька років цілком забув, як виглядає нещастя.

Але то лише так здається. Насправді потрібно тільки відповідного поштовху, щоби воскресити пам’ять настільки, щоби відтворити навіть усі емоції.

І от це сталося. Переді мною лежить щось дуже подібне на те, що колись доводилося видруковувати. Знов до прокурора, знов страшенно знервоване, знову цілковито дріб’язкове. Ті ж почуття обурення, страждання від переслідування, муки приниження, демони образи і вимоги покари заради світової справедливості.

Нічого нового навіть у стилістиці ділової мови.

Від паперів мого пацієнта цей лист до прокурора області Миколи Гошовського відрізняється тільки тим, що називається «Депутатське звернення», і надрукований на бланку Івано-Франківської обласної ради (знайомий часто вдавався до поцуплених бланків різних організацій, але на аж таке ніколи би не наважився) і підписаний не тим, кого я знав, а депутатом Юрієм Романюком.

Це міняє справу. Тепер прокурор, якого просять «провести перевірку викладених фактів на предмет красномовного порушення Конституційних та законних прав і свобод Людини, правила торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами тощо» (це тощо насправді найнебезпечніше для тих, кого будуть перевіряти), мусить щось робити. Ще й «про результати перевірки та вжиті заходи прошу проінформувати у встановленому законом порядку»…

Депутата із сім’єю не пустили у «Метро», бо одній дитині менше, ніж шість років.
І не тільки охоронці; навіть у відділі роботи з клієнтами підтвердили категоричну заборону, незважаючи на депутатський статус. Тепер от самі переживання і зайві перевірки.

А все так просто: отримуючи перепустку «Метро», варто прочитати усі тринадцять пунктів (про дітей – третій) договору між клієнтом і супермаркетом перед тим, як підписуватися і давати слово.

Ще не взявши на себе жодної відповідальності, можна подискутувати про права людини.