Голодний натовп атакував міліцію біля гігантського деруна (ФОТО)

29 сентября 2008, 16:01
Іванна СМОЛЯНА, Валентин ДИРМАН


Написать комментарий 1
Версия для печати 

Чому всі цивілізовані країни мають свій національний фестиваль з кулінарним присмаком, а ми ні? Саме відповідь на це питання й вирішили знайти на Житомирщині. Місцеві начальники подумали: а чим ми гірші, й вигадали... Міжнародний фестиваль дерунів.

Журналістів, що їхали з Києва до Коростеня, який має стати серцем дерунства, вже в автобусі спробували налаштувати на необхідний настрій, включивши їм Гімн деруна.

Потім були кава та чай у будинку місцевоъ адміністрації, а потім, як, напевно, й відбувається на європейських фестивалях, усіх, немов вільних птахів, випустили куштувати деруни.

Місцевий парк явно не очікував такого напливу відвідувачів. Столи учасників щільно стояли по обидва боки вузької алейки.

Хоч було близько полудня, але господині у квітчастих хустках були рум’яні та веселі явно не від теплого сонця.

– Василю, давай виривайся вже з тої кровотечі, – намагалася витягнути з натовпу свого чоловіка чепурненька пані.

– А коли свіженьких насмажите?, – загравав з жіночками-кухарочками огрядний літній дядько. – Півгодини? О, тоді налийте-но мені вашої наливки, а то так довго чекати нема сил.

Гарна погода та золотава осінь – чудова пора для весілля. На фестивалі були помічені молодята, які теж, окрім традиційних вихилясів під команди фотографів не пропустили нагоди поласувати смачненькими дерунами.

Понад 30 учасників, серед яких переважна кількість – їдальні дошкільних та шкільних закладів міста давали дегустувати свої шедеври. Хто хотів взяти участь у конкурсі дегустаторів, міг купити бейдж вартістю 30 грн. За це він повинен був ставити оцінки за п’ятибальною шкалою всім, у кого попробує деруни. Крім цього, ще слід було написати у віршованій формі оду цьому картопляному млинчику.



– Надираєте картоплі з півкілограма, додаєте м’ясного фаршу, цибулинку, морквинку й все, – ділилася своїм фірмовим рецептом одна з кухарок. – І не забудьте додати головний інгрідієнт, без якого будь-яка страва видасться прісною й несмачною – усмішку.



Чим далі, тим ситніше та голосніше вирувало життя в парку. То тут, то там на травичці сиділи, а під вечір вже й лежали, активні дегустатори. І це не дивно, адже разом із дерунами 50 грамів наливки, медовухи, горілки, самогонки пропонувалися всім бажаючим.



Кульмінаційним моментом свята став гігантський дерун, який занесли до Книги рекордів України, адже такого 100-кілограмового дива ще в нас не було.

Охочих скуштувати супер-дерун було так багато, й всі вони були налаштовані настільки серйозно, що міліцейський кордон, який намагався втримати людську хвилю, просто... розірвався.

Не зважаючи на прорахунки в організації фестивалю – відсутність смітників, тісноту й давку – амбіції в мера Коростеня неабиякі.



Він упевнений, що організаторам вдасться розкрутити фестиваль на європейському рівні, адже «у аналогічних фестивалів дуже велике майбутнє».

Може, в наступному році все буде краще, й приїдуть все ж таки заявлені міжнародні учасники з Молдови, Білорусі та Польщі, бо нині свято трохи віддавало провінційністю й на фестиваль європейського масштабу ну аж ніяк не тягнуло. Перший дерун, як кажуть, глевкий.