Министр образования Иван Вакарчук: Мне неизвестны факты взяточничества в вузах

08 июля 2008, 20:05 - Иванна СМОЛЯНА

Вступительная кампания в высшие учебные заведения Украины в самом разгаре, и вопросов по этому поводу немало. Чтобы ответить на них, на очередную пресс-конференцию журналистов собрал министр образования и науки Украины Иван Вакарчук - так, по крайней мере, было заявлено.

подает важнейшие вопросы, которые были заданы господину Вакарчуку, и, конечно, его ответы.

В деяких вузах черги на «вступ» такі величезні, що люди змушені приходити о п’ятій ранку, а то й, узагалі, ночувати під дверима. Що робить міністерство освіти для врегулювання таких ситуацій?

А чи серйозно подавати дванадцять заяв на різні факультети одного вузу плюс ще й в десяток інших вузів? Це говорить про те, що така людина не зорієнтована на здобуття певного фаху. Ось тому й виникають черги в приймальних комісіях.

Взагалі я думаю, що це справа не міністерства, а кожного окремого навчального закладу: зробити роботу приймальних комісій нормальною й зручною для всіх. Ще, я думаю, причина подібних ситуацій – в культурі наших людей, які думають, що не встигнуть подати документи й хочуть зробити це прямо сьогодні й негайно, не можуть потерпіти до завтра-післязавтра.

Деякі вузи вводять для своїх абітурієнтів додаткові тестування, наприклад, Києво-Могилянська Академія. Як відреагує на подібні речі міністерство?

Ми вже свою реакцію висловили. Ми написали листа всім ректорам вузів, де закликали до дотримання умов вступу. Як вони відреагували? На жаль, я не можу сказати, що реакція всіх була достатньо серйозною.

Кожен вуз – автономний, і може робити ті чи інші доповнення до умов вступу. Якщо би в нашому житті було все регламентовано до найменших дрібниць, то не було би потреби керувати вузом ректору. Ректор – це державна особа, яка відповідає за державну політику в освіті, незалежно від форми власності й підпорядкування вузу. Але він має виконувати закони.

Своїми правилами прийому й діями приймальна комісія і керівник вузу сам собі ставить оцінку щодо рівня корупції у вузі. Чим більше власних додаткових умов він запровадить, тим очевиднішою буде схильність керівництва до старих скомпрометованих схем.

Відтепер це все буде очевидним. Раніше були вступні випробовування в самому вузі, ми говорили, що десь справедливо, а десь – ні. Тепер цього нема. Тепер діти прийшли зі своїми сертифікатами і їх треба просто зараховувати. Ось тут і побачимо, як і хто «використовує» сертифікати. Буде все видно, як на шклі.

Поки що невідомо, скільки та які вузи запроваджують додаткові умови прийому. Це буде відомо лише після закінчення вступної кампанії.

Чи може це призвести до того, що один з найстаріших та найпрестижніших вузів країни залишиться без ліцензії, і чи буде винесене якесь покарання ректорові «Могилянки»?

Ну про яке покарання може йти мова? Ми ж не прокуратура. Я би хотів, щоб для всіх керівників вузів, які зловживають та використовують певні можливості, щоб протягнути свої корупційні схеми, найстрашнішим покаранням стало публічне обговорення їх дій. Я впевнений, що в кожного з нас є голос божий – совість – і я би на це орієнтував всіх. Я б запитував: якщо ви не зарахуєте до себе дитину с високим балом, а візьмете з низьким тільки тому, що використали свої схеми, то як ви будете потім дивитися в очі тій дитині?

Ми вже настільки цинічні, що думаємо лише про корупційні схеми. Я би хотів, щоб наше суспільство виховувалось, і завдяки ЗМІ в тому числі, так, щоб на людину, яка чинить всупереч здоровому глузду, всупереч указам Президента, і користується при цьому своїми десятки років набутими схемами, всі показували пальцем, засуджували його публічно.

Одними покараннями, адміністративними чи кримінальними, ми не виховаємо один одного. Якщо якийсь ректор не дотримуватиметься законів, буде відповідне подання з нашого боку до прокуратури. Врешті-решт, і самі випускники, якщо вони відчувають, що притискають їх права, можуть подавати до суду.

Щодо Києво-Могилянської Академії я хочу зробити одне суттєве зауваження. Цей вуз зробив нерівні умови для своїх вступників, запровадивши англійську мову як обов’язковий вступний іспит. Таким чином, розумна, талановита дитина, яка вчила в школі німецьку мову чи іспанську, не має змоги поступити сюди. Хіба це не суперечить Конституції? Хіба це рівні права на освіту?

Всім відомо, що вузи беруть хабарі, просто суми зросли вдвічі через підвищені ризики. Як міністерство на це впливає?

Якби були відомі такі факти, вони би були давно вже в прокуратурі.

От я вас, журналістів, питаю, чому ви не опублікуєте прізвище ректора та «його» суму. Як можна з цим боротися? Тільки через прокуратуру. Я – міністр освіти, а не прокурор. Всі вузи підпорядковані одним умовам прийому, які зареєстровані в міністерстві юстиції, й несуть однакову відповідальність перед законами України.

В Україні кількість вузів більша, ніж в усій Європі загалом!

Чи відомі вам вже якісь порушення вступної кампанії?

Якихось серйозних не було поки що. Є дрібні. Були помічені декілька випадків брутального виправляння балів на сертифікатах. Тому, щоб такого не повторювалось, ми рекомендували приймальним комісіям звірятися із даними Українського центру оцінювання якості освіти, де зберігається вся інформація по сертифікатах.

Чому на одну й ту ж спеціальність в різних вузах різні іспити? Наприклад, на журналістику в столиці вимагають творчий конкурс, а в Одесі – ні.

Це справа виключно кожного вузу. Є, наприклад, такі, які запросили лише сертифікат з української мови та літератури і все.

Регламентований час прес-конференції не дав можливості з’ясувати абсолютно все, що цікавило журналістів. Напевно, якщо до кінця вступної кампанії міністр не призначить ще однієї зустрічі з представниками ЗМІ, то по її завершенні точно змушений буде виступити публічно. Адже, напевно, питань додасться чимало.