Епископ Евстратий: Киевская Лавра должна принадлежать Украине, а не быть рассадником антиукраинских взглядов

22 июля 2008, 18:26 - Александр МИХЕЛЬСОН, Юрий ГОНЧАРЕНКО

Празднование 1020-летия крещения Руси – повод поговорить о религиозных делах в Украине. О перспективах создания Украинской поместной православной церкви, роли в объединении украинских церквей Вселенского патриарха, а также о взаимоотношениях с Московской патриархией пообщался с епископом Евстратием, главой информационно издательского управления Киевской патриархии.

Владико, у суботу УПЦ КП мала богослужіння з нагоди 1020-річчя хрещення Русі. Чи пов’язано це з тим, що вашого патріарха не запрошено на урочистості з нагоди річниці, заплановані на 24 – 27 липня?

По-перше, дата дійсно невідома. Зрозумілий тільки один факт: князь Володимир навряд чи заганяв би людей до Дніпра серед зими. Тобто, це було влітку.

Ну, а щодо здійснення заходів – ми провели свої заходи. Незалежно від того, куди запрошували нашого Патріарха.

На липень взагалі припадає чимало знаменних подій: хрещення Володимира у Корсуні, його смерть, в інший уже час – хрещення Русі, смерть патріарха Романюка і його скандальний похорон у 1995 році, у 1865 році – передача київської митрополії під московську патріархію. Чи не здається це вам символічним?

Справа в тому, що за бажання можна знайти кожного місяця багато історичних подій, що припадають на цей час. Можна було б згадати, що в липні є річниця Конотопської битви...

Християнство, між тим, радить християнам не вдаватися ані в зайвий містицизм, ані в зайвий скептицизм. Тобто дати є – але не варто надавати їм якогось сакрального значення.

Які ще заходи зараз планує Київський патріархат до 1020-річчя хрещення?

Ми свої заходи в основному провели. У нас заходи проводилися з 10 по 13 липня. Ми провели урочистий Собор. Ми відзначали 900-ліття Михайлівського Золотоверхого Монастиря. Ми здійснили кілька урочистих богослужінь.

Останнє ж урочисте богослужіння, уже з нагоди 1020-ї річниці Хрещення Русі, ми завершили 19 липня. І це вже було з приводу ювілею і князя Володимира.

І очікується завершення святкувань – це вже буде 28 липня на князя Володимира у Володимирському кафедральному соборі.

Відомий такий факт, що більшість українських вірян асоціює себе із Київським патріархатом, але більшість приходів належать Московському патріарахату? У вас є пояснення цьому факту?

Вся річ у тому, що статистика з відповідного питання не є коректною. Згідно із законом про свободу совісті й релігійні організації, для того, щоб зареєструвати релігійну громаду, необхідна заява 10 осіб. Це статистика так званих релігійних громад, зареєстрованих максимум десятьма особами. Це раз. Може бути дуже багато «паперових» організацій, але кількість їхніх віруючих буде нуль. По-друге, попередня влада сприяла формальному збільшенню віруючих Московського Патріархату...

Ви маєте на увазі президентство Леоніда Кучми?

Так.

Ви хочете сказати, що тоді влада більше сприяла Московському патріархату?

Безперечно. За нашими підрахунками, які засновуються на даних державних органів влади, на 5 храмів, які передавались тоді Московському патріархату, припадає лише один, який передавався Київському патріархату.

І навіть ті парафії, які переходили з Московського патріархат до Київського, на папері залишалися з тією самою приналежністю. Є такий приклад на Львівщині, де в цілому районі храми перейшли до Київського патріархату (зараз одна-єдина є громада Московського патріархату), але в державній реєстрації лишилися парафії Московського патріархату, хоча реально вони не існують.

Часто ці факти зміни приналежності храмів висвітлюються як факти захоплення – вірянами, священиками...

Захоплюють свої ж храми. Тобто ті, в яких вони моляться, в яких вони служать – а потім вони їх беруть і захоплюють самі в себе?!

Треба розуміти, що ведеться інформаційна боротьба проти України, проти Української церкви. І ті, хто веде цю боротьбу, вважають, що всі засоби є добрими.

Президент Ющенко вважається прихильником єдиної помісної української церкви, якої поки що немає. Ви відчуваєте якусь конкретну підтримку з боку влади?

Я би не сказав, що ми відчуваємо якусь спеціальну підтримку з боку влади. Швидше, ми бачимо бажання влади виконувати свій конституційний обов’язок – рівного ставлення до різних конфесій. На рівні державному це переважно вдається – ми не можемо сказати, що нас якось підтримують, але не можемо й сказати, що нас якимось чином утискають. Тобто ставлення таке ж, як і до інших конфесій.

Але на місцевому рівні бувають, звичайно, різного роду ексцеси. Наприклад, у Луганську міська рада вже сім чи вісім років поспіль відмовляється прийняти рішення про виділення земельної ділянки для київського патріархату. Уже дійшло до того, що є судовий припис прийняти рішення і припис прокуратури прийняти рішення, а депутати просто відмовляються голосувати – і все.

Чи ведеться підрахунок православною церквою Київського патріархату – скільки у вас є вірян?

Ми послуговуємося даними соціологічних опитувань, які регулярно публікуються. І перекладаючи ці дані на демографічну статистику – щодо жителів України, – ми отримуємо цифру близько 14 мільйонів.

А відповідні дані щодо Московського патріархату ви маєте?

Десь приблизно 9 – 9,5 мільйона.

А за парафіями?

Десь 4,5 тисячі парафій – Київський патріархат і трохи більше 11 тисяч – Московський.

Як зараз розвивається співпраця з автокефальною церквою – УАПЦ?

Останнім часом у нас взаємовідносини трохи покращилися. Ми сподіваємося, що вони будуть покращуватися й надалі, й у недалекому майбутньому ми станемо єдиною церквою.

Російська православна церков (РПЦ) висунула буквально днями таке прохання (чи, швидше, вимогу) до президента Росії – ліквідувати радянські символи – серпи, молоти, статуї Леніна тощо. Чому ви не виступаєте з подібними ініціативами? Тим більше, що в нас Президент дуже антирадянський.

Справа в тому, що сам Президент такі ініціативи подавав, але ми бачимо, що якоїсь повномасштабної роботи у цьому напрямі не розгорнулося. Безперечно, на місцях є багато ініціатив із перейменування вулиць, зі знесення пам’ятників. Я знаю, що буквально недавно на Волині було прийняте рішення перелити пам’ятник Леніна у церковні дзвони.

Якщо говорити про Росію, то навряд чи мова йде про всю Російську церкву – це один зі священиків виступив із такою ініціативою. Тобто не йдеться про офіційну позицію Московського патріархату. Так позиція ніколи не висловлюється, якщо попередньо не була узгоджена з державою.

А що стосується України, то ініціатива доречна, і, можливо, ми виступимо з подібною пропозицією.

Чого чекає православна церква Київського патріархату від візиту Вселенського патріарха Варфоломія?

Від візиту Вселенського патріарха Варфоломія, глави церкви-матері нашої, від якої ми отримали хрещення і до складу якої входили майже 700 років, ми очікуємо значних кроків у плані відновлення історичної справедливості щодо України, щодо української церкви. Поки що, наскільки мені відомо, цей візит патріарха буде присвячений суто святковим заходам. Але я думаю, що це не останній візит патріарха Варфоломія в Україну навіть у цьому році.

Чи не боїтеся ви, що в Україні зараз, під час візиту Варфоломія, складеться така ж ситуація, як раніше з Естонською церквою, яку прийняв під свою юрисдикцію Константинопольський патріархат, надавши автономію, і яку не визнає патріархат московський?

Усе залежить від того, наскільки розумно чи нерозумно буде поводитися Московський патріархат. Якщо вони будуть провокувати скандали...

А вони провокують?

Скажімо, вже те, що московський патріарх категорично відмовлявся надавати зі свого боку згоди на запрошення й візит Вселенського патріарха в Україну можна вважати провокацією.

А за процедурою його дозвіл був потрібен?

Справа в тому, що, згідно з традицією православного спілкування, якщо відбуваються зустрічі глав церков, то це має наперед узгоджуватись. Відповідно, такий захід, який має всеправославне значення, на який приїжджають глави багатьох церков, повинен узгоджуватись. Тому не можна провести зустріч Вселенського патріарха з московським, якщо одна зі сторін цього не бажає.

Московська патріархія не дуже задоволена діяльністю Вселенського патріарха, оскільки бачить себе як першу церкву в православному світі, а тому хоче применшити значення Вселенського патріарха.

Ви бачите можливість створення єдиної помісної православної церкви?

Я думаю, що за участі Вселенського патріарха, за його посередництва і з його авторитетом, це питання, яке перебувало у невизначеності (внаслідок позиції Московського патріархату), зрушиться з мертвої точки. І процеси, які будуть відбуватися і в цьому році, і в наступному, думаю, істотно змінять ситуацію із православною церквою в Україні і значно наблизять її до того, щоби була в Україні єдина помісна православна церква. Можу висловити обережний оптимізм із цього приводу, і думаю, що не в такому вже далекому часі єдина помісна православна церква в Україні буде.

Наша мета – створення єдиної автокефальної церкви. І як проміжний етап у досягненні цієї мети можливе підпорядкування української церкви Константинопольському патріархату. Як один із можливих такий варіант розглядається, але я не можу сказати, що це єдиний варіант або що це варіант схвалений чи обраний.

Якими будуть стосунки такої церкви, якщо вона з’явиться із католиками й греко-католиками в Україні, яких насправді мало, але інформаційний вплив їх надзвичайно серйозний?

Я думаю, що стосунки не погіршаться. Просто диспозиція Української православної церкви в цьому діалозі значно покращиться, бо зараз ми не можемо мати безпосереднього контакту з Ватиканом.

Чому?

Вони не хочуть із нами контактувати, називаючи нас неканонічною церквою. Вони проводять дуже цікаву політику: ієрархія католицької церкви в Україні з нами спілкується, а ось представники саме Римської курії, Ватикану, всіляко уникають контактів.

І я думаю, що коли українська церква отримає визнання з боку інших православних церков, відповідно, це покращить становище її у діалозі з католиками й греко-католиками.

Скільки у вас приходів зараз по областях?

У середньому в нас від 50 до 400 парафій на область. Найбільша кількість наших парафій – це західний регіон і Київська область. У Києві нам належать Володимирський, Михайлівський Золотоверхий собори, Феодосійський монастир Києво-Печерської Лаври.

А є таке прагнення – забрати всю Лавру, адже це є велика святиня християнства?

Ми не плануємо всю її забирати, але наша позиція полягає в тому, що українська святиня має належати і служити Україні, а не бути розсадником антиукраїнських думок, ідей, публікацій і так далі. Якщо ми візьмемо сучасну Києво-Печерську Лавру, то там ми побачимо півтора десятка російських книжок, одну українську і то, як правило, присвячену боротьбі із так званим розколом. Дуже багато публікацій монархічного спрямування проросійського.

Ви готові на фоні того, що російська церква говорить про вас «розкольники», йти зараз до константинопольського патріарха й доводити, що Українська православна церква існує?

Йому не треба нічого особливо доводити. Не треба думати, що якщо константинопольський патріарх до цього часу не чинив якихось активних дій, то це означає, що він не поінформований про справжню ситуацію в Україні.