Привяжет ли Яценюк депутатов к креслам? (МНЕНИЯ ЭКСПЕРТОВ)

14 июля 2008, 15:20 - Ольга ШИШКО

У народных депутатов Украины имеется два хобби, объединяющих все без исключения фракции: это голосование чужими карточками и блокирование трибуны парламента. Однако, возможно, одному из этих увлечений скоро придется остаться в прошлом.

Председатель Верховной Рады Арсений Яценюк готовит народным депутатам настоящий сюрприз. Он пообещал, что в сентябре, с начала новой сессии, электронная система голосования «Рада» будет иметь специальный режим функционирования, предусматривающий личное присутствие народного депутата на пленарном заседании .

«Я обещал, и я реализовал прямую конституционную норму – личное голосование народного депутата. Кто не хочет работать в парламенте – есть возможность написать заявление», - подчеркнул Яценюк.

Спикер также заверил, что будет публиковать списки тех людей, которые ходят на работу, и тех, которые не ходят, чтобы «страна знала своих героев».

Возможно ли такое нововведение технически? Как приучить депутатов голосовать самим за себя? Как лишить народных избранников «привычки» в случае наименьших недоразумений блокировать парламентскую трибуну? Эти и другие вопросы задал людям, разбирающимся в событиях в Верховной Раде.

Алексей Резников, депутат Киевсовета, адвокат:

Ни для кого не секрет, что большинство депутатов парламента голосуют не самостоятельно, а чужими карточками, друг за друга. Технически это решается очень просто: обеспечивается такая система, чтобы, не приложив, допустим, палец к соответствующему мониторчику (а современные системы сигнализации это уже предполагают), депутат не мог проголосовать. Депутат должен приложить свой палец, и тогда система голосования активируется. И только после этого – карточка и нажатие кнопки «за», «против», «воздержался».

Соответственно, «Дуся-многостаночница» с десятью карточками не пройдет. Технически это несложно осуществить. При современных технологиях это абсолютно реально.

В идеале техническую возможность нужно закрепить не просто во временном регламенте, а и в законе, допустим «О статусе народного депутата». Или же регламент работы Верховной Рады узаконить. Тогда уже обжаловать его в любом суде, кроме Конституционного, будет невозможно. А поскольку Конституция четко говорит, что каждый депутат голосует персонально, то норма имеет все шансы на выживание.

А что касается блокирования трибуны – это вопрос культуры, вопрос «воспитания» системы в целом.

Сергей Рахманин, журналист:

Не знаю, як це можна забезпечити технічно. Я з технікою на Ви, м’яко кажучи.

Але, з моєї точки зору, потрібно щось робити задля того, аби депутати голосували особисто. Це необхідно хоча б тому, що цього вимагає Конституція.

А чи можна в такий спосіб привчити депутатів голосувати самим за себе? Справа в тому, що поки сумління не підкаже, що треба голосувати особисто, нічого не зміниться.

Я також не думаю, що прозорий екран біля трибуни (на зразок того, що був у Київраді) щось змінить у звичці депутатів блокувати трибуну. З одного боку це дратує, звичайно. З іншого боку – хто їм може заборонити це робити? Це питання порозуміння. Навіть не у вихованні справа. Є абсолютно виховані, чемні японські депутати, які час від часу між собою б'ються. Звичайно, це притаманно їхнім традиціям, ментальності, може, ще чомусь.

Думаю, що питання блокування – це останній крок. Як тільки зніметься низка політичних питань, то і блокування саме по собі відпаде. Можливо, воно буде виникати час від часу, але не так часто.

Олег Тягнибок, лидер ВО «Свобода»:

Україна в цьому не є першопроходцем. Система особистого голосування запроваджена в багатьох країнах світу, де є розвинутий парламентаризм. Не треба думати, що тільки в нас депутати – «піаністи», що вміють грати на різних клавішах. Хоча наші депутати дуже винахідливі. Пригадую часи, коли я був народним депутатом – 98-й, 99-й рік… Тоді примудрялися голосувати завдяки мобільним телефонами. Були такі великі мобільні телефони Nokia з грубими, як палець, антенами. Їх ставили на ребро, і ця антена за розміром якраз підходила до кнопки для голосування.

Ці телефони були громіздкі і тяжкі, і достатньо було просто приставити телефон біля кнопки, а під час голосування його підсунути.

У програмі захисту українців ВО «Свобода», коли ми йшли на вибори в 2006 і в 2007 роках, є пункт: введення персонального голосування кожного депутата завдяки доступу до голосування через відбитки пальців. Це абсолютно реальна технологія. Вона вартісна, але не настільки, щоб поступитися чесними методами досягнення справедливості у законотворчості.

Я думаю, сьогодні немає проблем зі встановленням режиму голосування відбитками пальців. І при теперішній хаотичній ситуації в парламенті, при теперішніх фальсифікаціях це буде справедливо. Голосування відбитками пальців, по-перше, дисциплінує депутатів, і вони будуть ходити на пленарні засідання, а по-друге, позбавляє негативних тенденцій, які є зараз, коли голосують за інших, і позбавить необхідності голосувати підняттям рук (під час важливих, серйозних голосувань), що зекономить час.

Я думаю, що це не тільки правильне, але і своєчасне нововведення. Можна тільки схвалювати ініціативу голови Верховної Ради і побажати, щоб вона реалізувалася.

Що стосується блокування трибуни депутатами – з цим ніяк не будеш боротися. Знов-таки, це не є тільки в Україні. В інших країнах ті самі методи парламентської боротьби. Те, що в Україні трибуна блокується майже щодня, свідчить про те, що політичні сили не можуть домовитися між собою, що керівництво Верховної Ради не має достатньо авторитету для того, щоб нормально зорганізувати роботу парламенту.

Блокування трибуни – це тільки те, що ми бачимо. Головна проблема в тому, що в Україні мусить відбутися не тільки зміна системи влади. Старе покоління політиків повинно відійти для того, щоби налагодити роботу в країні. Політики, які в основному прийшли з бізнесу або зі старих комуністичних часів, інакше не вміють працювати. Вони звикли працювати саме так. І навіть якщо поставити біля трибуни величезне оргскло, чи якусь іншу техніку придумати, все одно безвідповідальні політики знайдуть методи паралічу роботи парламенту.

Уся ця ситуація, до речі, показує, що Україну не можна перетворювати на парламентську республіку, як це дехто хоче зробити.

Виктор Небоженко, президент социологической службы «Украинский барометр»:

Голосование чужими карточками – это старинная практика, тут уже ничего не поделаешь. И я думаю, что если бы Яценюк не стал председателем Верховной Рады, то он бы тоже активно использовал эту практику, выручая депутатов, которые озабочены своими политическими экстремистскими проектами.

Поэтому, скорее всего, это некое желание Яценюка показать свою роль как председателя Верховной Рады, хотя на самом деле, прежде чем заниматься вопросами правильного голосования, нужно хотя бы сформировать высшие органы Верховной Рады. Ведь Согласительный совет очень редко соответствует своему названию. Так что прежде чем учить депутатов голосовать индивидуально, надо научить хотя бы руководителей фракций выполнять свои собственные обещания.

Это связанные политические вопросы. У Яценюка должны появиться заместители – справа и слева – которые как раз бы и занимались вопросами соответствия депутатского поведения регламенту и статусу народного депутата. А он берется решать вопросы, которые так прямо принципиально не решаются.

Все-таки есть депутаты, которые уже давно развращены взаимным использованием помощи при косвенном голосовании.

Поэтому я не думаю, что это что-то даст. Яценюку лучше думать о том, как будет работать Согласительный совет, сколько будет проектов бюджета, что делать со своими замами, которые до неприличия долго отсутствуют.

Что касается блокирования трибуны – в этом очень много игры. Дело в том, что в других странах, когда начинают блокировать трибуну, то это, как правило, переходит потом в судебные иски, применяются внутренние полицейские службы и так далее. Но это опять-таки зависит от политической культуры сверху.

Мы никогда не знаем: блокирование трибуны – это серьезно, или мы просто попали на репетицию телевизионного ток-шоу?

Вначале они мирно обедают в парламентской столовой, а потом, как ни в чем не бывало, одни блокируют трибуну, а другие их отталкивают. В этом много фарса и много фрейдистского. Им нравится потолкаться. В парламенте мало женщин и мало интеллигенции, а это как раз те два фактора, которые не способствовали бы толканию у трибуны. Там много людей с тяжелой судьбой, которым сейчас повезло в жизни. И вот, чтобы вспомнить свое прошлое, они и толкаются.

Хотя это не основная причина. Основная причина – это желание сорвать повестку дня. Но то, как они сейчас без разбору и по любому поводу используют это средство, носит уже карикатурный характер.