Послання Мєдвєдєва проти Голодомору – лише перший удар по Ющенку?

Написать комментарий 11
Версия для печати 

Загальне негативне ставлення Російської Федерації до намагання офіційного Києва на чолі з Президентом представити Голодомор 1932 – 33 років як геноцид українського народу знайшло ще один вияв на найвищому рівні. 14 листопада було оприлюднене послання глави сусідньої держави Дмітрія Мєдвєдєва до Віктора Ющенка.

Російський президент повідомив своєму колезі, що не приїде в Україну для участі в заходах, присвячених відзначенню 75-річниці Голодомору. На думку Мєдвєдєва, «трагічні події початку 1930-х років» використовуються в Україні для досягнення «поточних кон’юнктурних політичних цілей» і ці зусилля «спрямовані на те, щоб максимально роз’єднати наші народи».

Український МЗС розраховував, що на урочистості до Києва приїдуть президенти Прибалтійських країн, Грузії, Польщі та країн Південно-Східної Європи.

Планується, що у міжнародному форумі, присвяченому Голодомору, загалом візьмуть участь 40 іноземних делегацій, які очолюватимуть спікери, віце-прем’єри, міністри закордонних справ, глави міжнародних інституцій.

Російські та проросійські експерти вважають, що послання Дмітрія Мєдвєдєва цілком відповідає характерові відносин двох держав на нинішньому етапі.

«Така постановка питання, яку зараз сповідує України, веде до того, щоб стосунки погіршувались, – сказав у коментарі директор Українського філіалу Інституту країн СНД Володимир Корнілов. – Ми бачимо, що Україна свідомо обрала такий шлях.

І Голодомор – це тільки цеглинка в цій загальній стратегії, яку не приховує Віктор Ющенко. Звичайно, це не може сприяти нормалізації російсько-українських відносин. І при цьому підкреслюю, що не лише Голодомором ці відносини вимірюються. І в усіх інших сферах буде свій розвиток подій».

Як відомо, ідея визнання Голодомору геноцидом українського народу, якого в Організації Об’єднаних Націй домагається офіційний Київ, поки що не знайшла вираженої в тих чи інших офіційних документа підтримки в ООН – у тому числі через жорсткий спротив Російської Федерації.

У той же час деякі моменти в посланні Дмітрія Мєдвєдєва виглядають доволі сумнівними.

«Я думаю, що послання президента Росії Президенту України – це досить некоректна робота його (Дмітрія Мєдвєдєва – ред.) апарату, – поділився своєю думкую з кореспондентом політолог Андрій Окара (Москва). – Наприклад, у цьому посланні є фраза про те, що причиною Голодомору стала засуха.

Таким чином пояснюють причину Голодомору навіть не сучасні російські історики, які доводять, що геноциду українців за етнічною ознакою не було, – так пояснювався голод у радянських підручниках.

Я гадаю, що ті люди, які мали стосунок до розробки цієї теми, мабуть, або читають радянські шкільні підручники, або просто не в курсі справи».

Так чи інакше, питання, попри закладену в ньому конфліктність, потребує вирішення. До цього схиляється й російський президент.

«Пропоную почати роботу з формування спільних підходів щодо цих подій (голоду початку 1930-х років – ). При цьому було б доцільним залучити й експертів із Казахстану, Білорусі, інших зацікавлених країн СНД», – ідеться в посланні Дмітрія Мєдвєдєва.

поцікавився в експертів, які перспективи спроб формування спільних підходів Росії та України до Голодомору та яким чином можна досягти компромісу.

Андрій Окара, політолог:

«Я був присутній на деяких подібних заходах, які на меті ставили пошук спільної позиції, причому не лише цього, а ще й минулого року, заходах, де були тільки російські й українські історики. Звичайно, є намагання в російських істориків нав’язувати всім свою позицію, але, як на мене, в їх українських колег теж є подібне намагання.

Я вважаю, що відома конвенція про геноцид (Конвенція ООН «Про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього» 1948 року – 4) трактує геноцид не лише як етнічний, але говорить також про геноцид релігійний, етнокультурний, соціальний. Якщо так розуміти це поняття, то навіть трактовка Інституту історії російської Академії наук вписується в розуміння соціального геноциду.

Тому питання в чому – чи був геноцид тільки проти українців чи й проти інших також. І чи це було свідомо чи це через засуху чи ще щось.

Російські історики та політики висувають претензії до України, що Україна не говорить про геноцид у Росії і Казахстані. Але українці не мають доступу до архівів. Не те, щоб їх туди не пускали (хоча й із цим є деякі проблеми). Просто ці архіви знаходяться в Москві й логічним було б, щоб їх досліджували і цю тему інтерпретували й представляли для російського й українського суспільства російські історики. Просто для українських істориків треба знайти певні більш переконливі формулювання своїх тез, щоб мова йшла лише про українські проблеми, і, можливо, не давати порівняльної оцінки тому, що відбувалося в російських регіонах. Наприклад, українські історики говорять: в Україні були продзагони, була політика «чорних дошок», а в Росії цього не було. Я гадаю, що

те, було чи не було в Росії, треба залишити російським історикам».

Володимир Корнілов, директор Українського філіалу Інституту країн СНД:

«Саме Росія давно вже пропонує компроміс у пошуку спільного коріння цієї трагедії, її причин. Мало того – російська сторона останніми роками й на рівні урядових організацій активним чином намагається розгорнути діалог між українськими й російськими експертами в цій сфері. Але саме українська сторона останнім часом робить усе для того, щоб згорнути будь-яку дискусію з цього питання, нав’язуючи єдино правильну (на мій погляд, дуже одіозну) думку на тему Голодомору. Тобто українська сторона останніми роками забороняє тут, в Україні, будь-які дискусії на тему Голодомору й навіть намагається ввести кримінальну відповідальність. В Росії ще ніхто не додумався ініціювати кримінальне покарання за спробу назвати Голодомор геноцидом. А в Україні чомусь вважають, що це в дусі толерантності й свободи слова – забороняти інакомислення тут із цієї проблеми.

Компроміс можливий, але лише після того, як Президентом України перестане бути Віктор Ющенко.

Оскільки для нього це стало ідеєю-фікс, ми бачимо, що він вважає своєю місією те, щоб насадити по всьому світу думку про трагедію 30-х років як виключно геноцид виключно українського народу. Ми чудово розуміємо – він своєї позиції в цьому плані не змінить, незалежно від того, які аргументи йому наводитимуть історики, дослідники, вчені. Як тільки Ющенко перестане бути Президентом, я впевнений, що з багатьох питань, у тому числі й спільного трактування спірних питань історії набагато буде легше знайти компроміс і Росії, й Україні, й усім іншим країнам».

Василь Марочко, керівник Центру досліджень геноциду українського народу, доктор історичних наук:

«Пропозиція президента Мєдвєдєва (про формування спільних підходів – ) є слушною, але розгляд цього питання може бути лише після того, коли Державна Дума ухвалить бодай один закон про визнання голодомору трагедією, геноцидом на території Російської Федерації. Не в Україні!

Хай ця велика держава зробить великий крок назустріч своїм громадянам. Якщо це буде зроблено, то тоді ми можемо говорити про якусь спільну концепцію стосовно оцінки голодомору на території СРСР.

Поки що російські історики і політики хочуть уніфікувати трагедію, інтернаціоналізувати, назвати її совіцькою, інтернаціональною – це взагалі маразм з точки зору науки – і таким способом заявити, що голод в Україні – частина загальної трагедії. Але це все дурня, відверто кажучи. В такий спосіб вони не будуть визнавати голод на Кубані, який теж був шалений, та на Поволжі. Тут є концептуальні і політичні питання, які слід дотримуватись. Поки що від Російської Федерації – жодного кроку. Чому – дуже цікаво.

А деякі недолугі заяви російських політиків, що мовляв, це був наслідок політики індустріалізації та колективізації, яка була необхідна – це взагалі доісторичний період. Очевидно, Росія чомусь побоюється зробити крок першою. Вона його втратила. Ту кількість літератури, яку ми маємо, Росія не має. Чому? Сотні томів спогадів очевидців. На жаль, крім декількох книг, які стосуються голоду на Поволжі, частково на Кубані – більш нічого немає».

Наразі питання лишається практично на тій же фазі вирішення, що й раніше. Так, Європарламент визнав Голодомор злочином проти людства, що дало підстави керівнику зовнішньополітичного відомства України Володимиру Огризку сподіватися на підтримку цього питання з боку ЄС у Генеральній Асамблеї ООН.

Однак підтримку європейців ще треба завоювати. Росія ж недвозначно натякає, що й надалі блокуватиме порушення питання Голодомору в ООН.

«Вважаю, що подальше обговорення цієї теми в міжнародних організаціях не принесе ніякої користі й не дасть ніякого результату», – вказано у посланні Мєдвєдєва.

Відмова ж російського президента від участі у відзначенні річниці трагедії стала наразі найгучнішою, але, на жаль, не єдиною неприємною новиною, що спіткала ініціаторів днів жалоби за жертвами Голодомору на чолі з Віктором Ющенком. Як повідомило джерело в МЗС України,

частину іноземних делегацій очолять не прем’єр-міністри чи спікери, як розраховував офіційний Київ, а лише посли відповідних держав, у зв’язку з чим у вітчизняному зовнішньополітичному відомстві говорять про можливість «чисток» тих, хто не забезпечив відзначення річниці Голодомору на найвищому рівні.