Темна сторона Чарльза Блека

Написать комментарий 0
Версия для печати 

Команда кандидата на пост Президента США від Республіканської партії Джона Маккейна знову відзначилася – цього разу вустами радника Маккейна Чарльза Блека. Останній, відкинувши зайву політкоректність і зваженість, в інтерв’ю для журналу Fortune оголосив: великий теракт на території Штатів допоміг би його шефові виграти президентські перегони.

Цю тезу Блек підкріпив міркуванням, що саме вбивство наприкінці минулого року чільної особи пакистанської опозиції Беназір Бхутто призвело до січневої перемоги Маккейна на праймеріз у Нью-Гемпширі. Додавши, що на відміну від молодого Барака Обами, Джон Маккейн має неабиякий досвід у всьому, що стосується державної оборони: він воював у В’єтнамі, потрапляв у полон, був членом комітету у справах збройних силах у Сенаті і брав участь у створенні слідчої комісії стосовно терактів 11 вересня.

Нічого особливо свіжого в такій логіці, звісно ж, немає. Власне, з неї черпала свої електоральні дивіденди Республіканська партія США ще на минулих президентських виборах, адже ніяких особливих аргументів, окрім гострої риторики боротьби «сил світла» проти «сил темряви», у Джорджа Буша-молодшого у 2004 році не було. Лише «завдяки» терактам 11 вересня 2001 року, які надали адміністрації Буша «моральне право» форсувати напади на Афганістан та Ірак і постійно підігрівати в громадян відчуття загрози, нинішній американський президента отримав від виборців кредит довіри ще на чотири роки.

Вочевидь, представник команди Маккейна вирішив не обмежуватися мовчазною заздрістю до такого вагомого козиря своїх попередників, і наважився висловити свій жаль публічно. Це – в тому випадку, якщо не сприймати заяву Блека як пряме звертання до терористів і своїх виборців із замовленням великого теракту.

Сам сенатор Маккейн, реагуючи на слова свого радника, сказав: «Я гадки не маю, чому він так сказав. Це – неправда».

Та, чесно кажучи, власне у брехні Блека звинувачувати навряд чи доречно. Його міркування можна назвати ганебними і цинічними (саме так їх оцінив Білл Бертон, представник штабу Барака Обами), аморальними чи навіть гидкими, та, якщо відкинути оціночні судження, в логічності їм не відмовиш, і неправди в них немає.

Зате в них є дещо, за що ми можемо панові Блеку навіть подякувати: яскраве нагадування того, що для деяких політиків влада є абсолютною цінністю, котра стоїть незмірно вище таких дрібниць, як людське нещастя і життя. Навіть теперішній президент США, раз у раз демонструючи це своєю політикою, не говорив цього настільки прямо і відверто.

Ми можемо подякувати йому і за те, що він дав нам зрозуміти – не всі «теорії змови» є чистим плодом фантазії параноїків. Можливо, Вашингтон дійсно не мав жодного стосунку до терактів 11 вересня, хоч вони й дали стільки сильних карт в руки адміністрації Буша. Можливо, Кремль справді не мав жодного стосунку до вибухів житлових будинків в Буйнакську, Москві й Волгодонську в 1999 році, хоч ці теракти й дозволили Москві впритул зайнятись Чечнею і, як наслідок, суттєво підвищили шанси Путіна на президентських виборах.

Та достатньо того, що радник Маккейна вказав на теракти як на дуже корисний елемент передвиборчої кампанії. Більшого від офіційної особи годі й сподіватися.

«Ми зробимо для вас дуже нехорошу річ – позбавимо вас ворога» - сказав якось в інтерв’ю одному американському журналу російський політолог Георгій Арбатов напередодні розвалу СССР. Як бачимо, в одному він точно виявився правим: деяким американським політикам дійсно складно живеться без ворога. І чомусь так виходить, що останнім часом вони – насамперед республіканці. Можливо, саме тому декому здається, що з геополітичної точки зору Джон Маккейн буде кращим Президентом США для України, аніж Обама, бо напевне знайде ворога і в Москві. Наразі ж ворогом, що влаштував теракт проти Республіканської партії, виявися сам Чарльз Блек, і це вже напевне не підвищить рейтинг сенатора Маккейна. Та цілком можливо, що для Штатів загалом це навіть на користь.